БУРКА, КИ,
Бурка, ки, ж.
1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. І. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. ІІ. № 159.
2) Родъ башлыка у опанчі. Гол. Од. 18.
3) = Картопля. Фр. Пр. 130.
4) = Буря. Вх. Уг. 229. Ум. Бурочка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 112.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БУРКАЛО, ЛА, →← БУРКІТНИК, КА,